Опубликовано на ФБ 29 декабря 2015 года

Юрій Касьянов вважає, що армія в умовах теперішньої окопної війни деградує. Оскільки немає чітко поставленого завдання — перемогти і звільнити окуповані території. Проте, відзначає він, покращилася ситуація із забезпеченням. Вже не все тримається на волонтерах.

Як змінювалася ситуація в армії протягом року?

— Із забезпеченням ситуація покращилася. Якщо колективу, який погано працює, щодня ставити одну й ту саму задачу, за півтора року він хоч якось починає виконувати завдання. Ситуація з забезпеченням в армії поступово змінювалася на краще з початку війни. Державна машина почала працювати завдяки інстинкту самозбереження. Хоча є кричущі факти: десь не вистачає пального, десь не видали форму, десь бракує лісу для бліндажів або плівки, щоб у бліндажах не було сиро. Це наслідки старої системи і відсутність мотивації у тилових служб. Продовжують багато красти. Машину з лісом можуть перенаправити в інше місце і продати. А по документах вона нібито прийшла на передову. Армія — це зріз нашого суспільства, яке, на жаль, залишається злодійським.

Якщо говорити про інші складові, то на сьогодні ми армію втратили.

Що стосується бойового духу і готовності протистояти агресії, армія дуже сильно відрізняється зі знаком мінус від тієї, яка було рік тому. Причини — це бездіяльність, окопна війна, відсутність чіткої мети — а саме перемоги. Люди не розуміють, навіщо їм страждати на передовій, ризикувати життям, якщо державне керівництво постійно торочить про необхідність домовлятися з ворогом. Пробачати його, реабілітовувати. Ні одна нормальна людина не буде себе відчувати впевнено на фронті за таких обставин.

Хвилі мобілізації, коли забирали всіх, хто не може відкупитися, призвели до того, що на фронті збільшився контингент невмотивованих. Вони просто досиджують свій термін, наче на зоні. Чогось від них вимагати складно. Вони п’ють і займаються дрібними крадіжками. Звідси проблеми з контрабандою.

І в той же час перші особи держави зробили все, щоб дискредитувати добровольчий рух. Добровольці розглядаються як вороги режиму, бо мають свою думку. А відсутність добровольців на фронті — це величезна втрата.

За рік не створено хоч якусь адекватну систему управляння усіма видами Збройних сил, Нацгвардією, міліцією. Всі діють незлагоджено, немає єдиної системи зв’язку, управління і розвідки. Це призводить до стагнації, до накопичення помилок у системі.

Продовжується безглузда практика ротації командирів. Людина приходить на 45 днів. Встигає тільки облаштувати побут і прийняти справи, як вже треба їхати назад. Вони не встигають за цей час зрозуміти, де знаходиться противник і як він діє. Я говорю про людей, які керують у секторах і в штабі АТО.

Що треба зробити, щоб підвищити боєздатність армії?

— Риба гниє з голови. Поки президент персонально не прийме рішення, що треба реформувати армію, нічого не зміниться. Цього рішення вони не приймуть, поки не зрозуміють, що війна не на один рік. І що має бути конкретна ціль — перемога і звільнення нашої території.

У нас кажуть, що наберуть контрактників і в нас буде професійна армія. Це повна туфта! Кого можна набрати за зарплату три тисячі гривень? Ясно, що це не вершки суспільства. Це будуть люди, які просто не знайшли себе у звичайному житті.

Отже, по-перше, треба визначити чітку ціль у війні. По-друге, необхідне вольове і розумне командування. Яке не буде сподіватися на якісь міжнародні інституції, а робитиме своє діло на війні. Як це робить армія Ізраїлю у боротьбі з численними ворогами. По-третє, треба нормальна військова реформа. Привести армію, Міноборони і Генштаб до вимог часу. Ненормально, коли Генштаб і Міноборони дублюють функції одне одного. І конкурують одне з одним за фінансові потоки і увагу президента. На президентові замикається і міністр оборони і начальник Генштабу. При тому, що начальник Генштабу не підкорюється міністру оборони. Абсолютно недієздатна система, в якій головний — президент. А він не цікавиться питаннями військового планування. Головнокомандуючий не думає, що треба захищати країну. Його цікавить виключно лояльність силовиків до себе.

Що може бути, якщо не зробити те, про що ви кажете?

— Військова катастрофа. Противник постійно нарощує своє угрупування. І колись вони почнуть стріляти по-серйозному. А ми, що стільки пиячили в окопах, протистояти не зможемо. Насправді ситуація критична. Війська не реформовані і деморалізовані. Ситуацію може врятувати лише масовий героїзм, як це вже не раз було в нашій сучасній історії. А також численні жертви, чого я б не хотів.

Які робляться кроки на шляху до професійної армії?

— Найкраща армія — та, в якій служать професіонали роками. Перша спроба — це створення бригади легкої піхоти Національної гвардії. Проект організували для того, щоб продемонструвати можливості професіональної бригади стандартів НАТО. Враховуючи досвід і помилки цієї частини, треба будувати інші професійні підрозділи. Конкурс в бригаду — десять чоловік на одне місце. Зарплати — від семи до 20 тисяч гривень.

Чи потрапляють на фронт сучасні зразки техніки і збої?

— Потрапляють, але в дуже малій кількості. Це модифіковані танки. Але, будемо чесні, в основному зброя стара. Сучасна зброя в руках невмотивованих бійців — дорога іграшка. Конфлікти останніх років показують, що для перемоги треба в першу чергу не сучасна зброя, а мотивація. І професійне ведення війни в будь яких умовах. Можна перелаштовуватися, змінювати тактику, переходити на напівпартизанську тактику, наносити асиметричні удари. Не обов’язково стикатися колонами танків лоб у лоб. І дивитися, чия зброя краща. У прямому протистоянні з російською армією ми програємо. Але в нас є шанси виграти, якщо ми будемо діяти головою.

На скільки гострою зараз є необхідність у волонтерах?

— Волонтери потрібні завжди. Держава ніколи не зможе закрити усіх питань. Можна прописати в бюджеті всі статті витрат, але все одно виявиться, що чогось не вистачає. Волонтери завжди були, є і будуть. Ненормально, коли все тримається на волонтерах. Такої ситуації зараз немає.

Люди наразі допомагають менше, ніж на початку війни. Хоч економіка оживає і грошей у державі стало більше. Просто немає мотивації. Перші особи кажуть постійно, що ми стоїмо, ми не провокуємо, сподіваємося на Захід, воювати не будемо, у нас все добре. Звісно, людина думає: навіщо я буду витрачати гроші на армію, краще дітям віддам.

Ссылка на интервью — http://gazeta.ua/…/_armiya-rozkladayetsya-bez-chitko…/668529